Електрощиток: що встановити та як зібрати правильно

15

Електрощиток — серце всієї електромережі квартири або будинку. Від того, наскільки грамотно він зібраний, залежить не лише зручність експлуатації, а й безпека всього житла. Погано зібраний щиток — це слабкі контакти, неправильно підібрані автомати та відсутність захисту там, де він необхідний.

Зібрати щиток самостійно цілком реально, якщо розуміти логіку його влаштування. Розберемо, що має бути всередині, в якому порядку все встановлювати і яких помилок уникати.

Що входить до електрощитка

Перш ніж купувати компоненти, потрібно зрозуміти, що саме має бути в щитку і навіщо кожен елемент потрібен.

Основні компоненти електрощитка:

• лічильник електроенергії — встановлюють або в окремому боксі на сходовому майданчику, або в квартирному щитку. У нових будинках зазвичай виноситься на поверховий щит;
• вступний автоматичний вимикач — перший елемент після лічильника. Захищає всю мережу квартири від перевантаження та короткого замикання. Номінал підбирають під переріз вводного кабелю;
• УЗО або диференційні автомати — захищають від витоку струму та ураження людини. Встановлюють на групи підвищеного ризику або на весь щиток;
• групові автоматичні вимикачі — окремий автомат на кожну групу споживачів: освітлення, розетки, кухня, ванна, бойлер тощо;
• нульова шина (N) — збірна шина для підключення нульових провідників усіх груп;
• шина заземлення (PE) — збірна шина для підключення захисних провідників;
• DIN-рейка — металева рейка, на яку кріпляться всі модульні пристрої;
• з’єднувальні гребінчасті шини — для паралельного підключення автоматів без окремих перемичок.

Розрахунок кількості груп та компонентів

Перед збиранням щитка потрібно визначити кількість груп — від цього залежить кількість автоматів, УЗО та розмір щитка.

Стандартний розподіл груп для двокімнатної квартири:

• освітлення — 2–3 групи по кімнатах;
• розетки вітальні та спальні — 2 групи;
• розетки кухні — 2 групи (над стільницею окремо);
• варильна поверхня — 1 окрема група;
• духова шафа — 1 окрема група;
• холодильник — 1 група;
• ванна кімната — 1 група з УЗО;
• пральна машина — 1 група з УЗО;
• бойлер — 1 група;
• кондиціонери — по 1 групі на кожен.

Разом для двокімнатної квартири — мінімум 14–16 груп. Для однокімнатної — 10–12. Для будинку — від 20 і більше.

Кількість місць у щитку рахують з запасом — мінімум 20% вільних місць для майбутніх змін. Якщо підраховано 16 груп — беруть щиток на 24–32 місця.

«Щиток, в якому не залишилося вільного місця — це щиток, який вже застарів. Завжди беріть корпус на 30–50% більше за розрахункову кількість місць.»

Порядок розміщення компонентів у щитку

Логічний порядок розміщення елементів у щитку визначає зручність обслуговування та безпеку монтажу.

Стандартна схема електрощитка зверху вниз:

1. Вступний автоматичний вимикач — перший зліва у верхньому ряду. Відключає всю квартиру одним рухом.
2. Лічильник — якщо встановлений у квартирному щитку, розміщується після вступного автомата.
3. Протипожежне УЗО (100–300 мА) — якщо передбачено схемою, встановлюється після лічильника до групових автоматів.
4. Групові УЗО або диференційні автомати — розміщуються перед автоматами відповідних груп. Одне УЗО може захищати кілька груп.
5. Групові автоматичні вимикачі — основна частина щитка. Розміщують у логічному порядку: спочатку освітлення, потім розетки, потім потужні споживачі.
6. Нульова шина N — зазвичай у нижній частині щитка або збоку. Окремі шини для кожного УЗО — обов’язкова умова.
7. Шина заземлення PE — поряд з нульовою або в окремому відсіку.

Групові автомати підписують маркером або наклейками — освітлення кухні, розетки спальні, пральна машина тощо. Це суттєво спрощує обслуговування і пошук несправності.

Мідні та алюмінієві шини

Збірні шини в щитку виготовляють з міді або алюмінію. Вибір матеріалу впливає на надійність і довговічність контактів.

Мідні шини — стандарт для якісних щитків. Мідь не окислюється так інтенсивно, як алюміній, забезпечує стабільний контакт протягом десятиліть і витримує більший струм при меншому перерізі.

Алюмінієві шини дешевші, але мають суттєвий мінус — алюміній активно окислюється на повітрі. Оксидна плівка підвищує перехідний опір контакту, що призводить до нагрівання. У щитках з великим струмом це може бути причиною пожежі.

Для домашніх щитків рекомендовані мідні шини — різниця в ціні незначна, а надійність суттєво вища.

Гребінчасті шини-перемички — зручний спосіб підключити кілька автоматів до однієї фази без окремих перемичок. Підбирають за шириною автомата (1 або 2 модулі) і максимальним струмом.

Тип шини	Матеріал	Переваги	Недоліки
Мідна збірна	Мідь	Низький опір, довговічність	Вища ціна
Алюмінієва збірна	Алюміній	Дешевша	Окислення, нагрів
Гребінчаста мідна	Мідь	Зручний монтаж, немає перемичок	Потрібен підбір під автомат

Маркування щитка

Грамотне маркування — не формальність, а практична необхідність. Без підписів щиток перетворюється на загадку при будь-якій несправності або зміні.

Що потрібно маркувати у щитку:

• кожен автомат або диференційний автомат — назва групи, яку він захищає;
• кожне УЗО — які групи воно обслуговує;
• нульові шини — яке УЗО вони обслуговують (N1, N2 тощо);
• вступний автомат — «Введення» або «Головний»;
• кабелі в щитку — маркувальні трубки або наклейки на кожному провіднику.

Схему електрощитка з позначенням усіх груп, номіналів автоматів і УЗО зберігають у пластиковому кишені всередині дверцят щитка або в документах на квартиру. Це спрощує будь-які майбутні роботи.

«Щиток без підписів — щиток для електрика, який його збирав. Через рік ніхто не пам’ятає, який автомат відповідає за розетки в дитячій. Маркування займає 15 хвилин і економить години пошуку несправності.»

Типові помилки при зборці щитка

Зборка щитка — робота, де деталі критично важливі. Найпоширеніші помилки:

• підключення нулів від різних УЗО до однієї шини — УЗО буде постійно хибно спрацьовувати, бо бачитиме «чужі» струми;
• відсутність підписів на автоматах — через рік неможливо зрозуміти, що за що відповідає;
• занадто щільне укладання кабелів без організації — кабелі перетираються, важко обслуговувати;
• затяжка гвинтів у клемах «від руки» без перевірки моментним ключем — слабкий контакт нагрівається і підгоряє;
• використання одного УЗО на всю квартиру без групових автоматів — при спрацюванні вся квартира знеструмлюється без можливості знайти несправну групу;
• ігнорування заземлення PE — підключення лише фази і нуля без захисного провідника;
• автомат більшого номіналу «щоб не вибивав» — автомат захищає кабель, а не прилад. Завищений номінал дозволяє кабелю перегріватися до пожежі.

Після зборки щитка і до підключення до мережі перевіряють:

1. Відсутність короткого замикання між фазою і нулем у щитку — мультиметром між шинами.
2. Правильність підключення всіх нулів до відповідних шин.
3. Якість затяжки всіх клем — легким потягом за кожен провідник.
4. Відсутність оголених провідників поза клемами.

Зборка схеми електрощитка — робота, яку варто виконати один раз і зробити правильно. Якісний щиток з грамотною схемою і хорошими компонентами служить десятиліттями без проблем і забезпечує надійний захист усієї електромережі.