Каналізація в приватному будинку — система, яку не видно після завершення ремонту, але яку відчуваєш одразу, якщо щось зроблено неправильно. Неправильний ухил труб, занадто малий діаметр або відсутність ревізій — і через рік доведеться розкривати підлогу або стіни для усунення засмічень.
Грамотно спроектована і змонтована каналізаційна система служить десятиліттями без проблем. Розберемо, як це зробити правильно.
Внутрішня та зовнішня каналізація
Каналізаційна система будинку складається з двох частин, які мають різні вимоги до монтажу та матеріалів.
Внутрішня каналізація
Це система труб всередині будинку — від кожного сантехнічного приладу до точки виходу з будівлі. До неї належать:
- підводки від умивальників, ванн, душових, унітазів;
- стояки — вертикальні труби великого діаметру, до яких підключаються горизонтальні відведення;
- вентиляційний стояк — продовження каналізаційного стояка вище даху для вентиляції системи та запобігання гідравлічним ударам.
Внутрішня каналізація в будинку прокладається приховано — в стінах, підлогах або технічних нішах. Тому матеріали та якість монтажу тут особливо важливі: доступ для ремонту ускладнений.
Зовнішня каналізація
Система труб від виходу з будинку до точки скидання стоків — септика, станції біологічного очищення або централізованої мережі.
Зовнішня каналізація прокладається в землі нижче глибини промерзання — для більшості регіонів України це 0,8–1,5 м від поверхні. При меншій глибині труби утеплюють.
Трасу зовнішньої каналізації прокладають з мінімальною кількістю поворотів і з доступом до ревізійних колодязів у місцях поворотів та кожні 15–20 м прямих ділянок.
Ухил труб: норми та розрахунок
Ухил — найважливіший параметр самопливної каналізації. При правильному ухилі вода несе тверді частинки разом із собою. При недостатньому — частинки осідають і утворюють засмічення. При надмірному — вода стікає занадто швидко, залишаючи частинки на стінках труби.
Нормативні значення ухилу для внутрішньої каналізації:
| Діаметр труби | Мінімальний ухил | Рекомендований ухил |
|---|---|---|
| 50 мм | 0,025 (2,5 см/м) | 0,035 (3,5 см/м) |
| 100 мм | 0,012 (1,2 см/м) | 0,020 (2,0 см/м) |
| 150 мм | 0,007 (0,7 см/м) | 0,010 (1,0 см/м) |
| 200 мм | 0,005 (0,5 см/м) | 0,007 (0,7 см/м) |
Для зовнішньої каналізації стандартний ухил — 0,02 (2 см на метр) для труб діаметром 110 мм і 0,01 для труб 160 мм і більше.
Як виміряти та забезпечити потрібний ухил:
- Визначте відстань від приладу до стояка або точки підключення.
- Помножте на рекомендований ухил — отримаєте перепад висот.
- Наприклад: труба 50 мм довжиною 3 м, ухил 0,035 — перепад 3 × 0,035 = 10,5 см.
- Закріпіть трубу кліпсами відповідно до розрахованого ухилу.
- Перевірте рівнем або лазерним нівеліром.
«Ухил каналізаційної труби — не те місце, де можна зробити «приблизно». Різниця між правильним ухилом і помилковим на 5 мм/м дає засмічення вже через рік активного використання.»
Діаметри труб для різних приміщень
Діаметр каналізаційної труби визначає пропускну здатність і захист від засмічень.
Підводки від сантехнічних приладів
Кожен прилад підключається трубою певного мінімального діаметру:
- умивальник, раковина — 40–50 мм;
- ванна, душова піддон — 50 мм;
- душова без піддону з трапом — 50 мм;
- посудомийна і пральна машина — 40–50 мм;
- унітаз — 100–110 мм. Унітаз підключається безпосередньо до стояка або горизонтальної магістралі 100 мм.
Стояки та магістральні труби
Каналізаційний стояк — вертикальна труба, до якої підключаються горизонтальні відведення від усіх приладів на поверсі. Мінімальний діаметр стояка — 100 мм для будинку з унітазом.
Якщо унітаз відсутній (наприклад, окремий душовий блок або лазня) — стояк може бути 50 мм, але на практиці краще робити 100 мм для запасу пропускної здатності.
Горизонтальна магістраль від підошви стояка до виходу з будинку — мінімум 100 мм, для будинків з кількома стояками — 150–160 мм.
Зовнішня каналізаційна труба
Для приватного будинку стандартний діаметр зовнішньої труби — 110 мм (зовнішній діаметр) від виходу до септика. При довжині траси більше 20–25 м або при підключенні кількох будівель — 160 мм.
Матеріали труб для каналізації
Вибір матеріалу труб залежить від умов прокладання та бюджету.
ПВХ (полівінілхлорид)
Найпоширеніший матеріал для внутрішньої та зовнішньої каналізації. Сірі труби ПВХ — для внутрішніх робіт, помаранчеві — для зовнішніх (підземних).
Переваги ПВХ:
- низька ціна при хорошій довговічності;
- гладка внутрішня поверхня — мінімальне накопичення відкладень;
- легкість і простота монтажу — з’єднання на гумових ущільнювачах без склеювання;
- стійкість до більшості побутових хімічних речовин.
Обмеження: не витримує постійних температур вище 60°С. Для підключення посудомийної машини або прямого підключення до котла потрібен термостійкий варіант.
Поліпропілен (ПП)
Сірі або зелені труби, термостійкіші за ПВХ — витримують температуру до 95°С. Підходять для систем, куди надходить гаряча вода від котла або бойлера.
З’єднання поліпропіленових каналізаційних труб — також на гумових манжетах або зварюванням для напірних систем. Ціна трохи вища за ПВХ.
Чавун
Класичний матеріал, який досі встановлюють у деяких будівлях. Важкий, дорогий у монтажі, але надзвичайно довговічний і добре гасить шум — звук стікаючої води в чавунному стояку значно тихіший, ніж у пластиковому.
Чавунні труби в нових будинках використовують рідко — переважно там, де шумоізоляція каналізаційного стояка є критично важливою (наприклад, стояк проходить через спальню або кабінет).
«Пластиковий каналізаційний стояк у спальні — джерело постійного шуму від стікаючої води. Якщо стояк не можна перенести — або обшийте його звукоізоляцією, або встановіть чавунний відрізок у найбільш чутній зоні.»
Ревізії та прочистки
Ревізії — спеціальні елементи з кришкою, що відкривається, для прочищення труб при засміченнях. Без ревізій усунення засмічення перетворюється на розкриття стін або підлог.
Де обов’язково встановлюють ревізії:
- на кожному стояку — через кожні 8–10 м по висоті та в підвалі біля підошви стояка;
- на горизонтальних ділянках — у місцях поворотів на 90° і кожні 15 м прямих ділянок;
- на вводі каналізації в будинок і виводі з нього;
- перед підключенням унітазу — найбільш засмічувана точка.
Крім ревізій у системі встановлюють прочисні фітинги — косі хрестовини та трійники, через які можна ввести тросик для прочищення засмічення.
Правила встановлення ревізій:
- Кришка ревізії має бути доступна для відкривання — не замуровуйте її без декоративного люку.
- На горизонтальних ділянках ревізія встановлюється кришкою вгору або під кутом для зручного доступу.
- На стояках — кришкою вбік або вниз залежно від конструкції.
- У зовнішній каналізації ревізійні колодязі встановлюються в місцях поворотів і кожні 15–20 м.
Особливості монтажу внутрішньої каналізації
При прокладанні труб каналізації в будинку є кілька практичних нюансів, які суттєво впливають на результат:
- всі горизонтальні труби кріплять до стін або перекриттів кліпсами з кроком 0,5–1,0 м — провисання труби змінює ухил і призводить до засмічень;
- у місцях проходження через перекриття труби захищають гільзами — металевими або пластиковими трубами більшого діаметру. Гільза захищає від протікання і дає трубі можливість теплового розширення;
- всі з’єднання виконують на гумових ущільнювачах без склеювання — це дозволяє розібрати систему при необхідності;
- гідрозатвори (сифони) встановлюють під кожним сантехнічним приладом — вони перекривають шлях каналізаційним газам у приміщення;
- вентиляційний стояк виводять вище рівня даху мінімум на 0,5 м і захищають дефлектором або грибком від засмічення листям.
Після завершення монтажу і до закриття труб у стінах і підлозі обов’язково проводять перевірку: заповнюють систему водою і перевіряють усі з’єднання на герметичність. Найдрібніша нещільність, виявлена зараз, коштує набагато менше, ніж та сама проблема після завершення оздоблювальних робіт.
